Українська мова: особливості її походження, вивчення і захисту - реферат українською
ЩО ТАКЕ МОВА?
Мова займає одне з найвищих місць на шкалі національних вартостей.
У.Вайнрайх.
1. Мова належить до так званих вторинних систем. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, похідним від якого вона є. Водночас мова — один із факторів самоорганізації суспільства і невід'ємна ознака таких спільнот, як рід, плем'я, народність, нація.
2. Мова існує у свідомості членів суспільства, реалізується в процесах мовлення і "консервується" в результатах цього мовлення (у сказаному, написаному). Тому доля мови залежить від кожного з мовців.
3. З матеріального погляду в мові, що реалізується в мовленні, немає нічого, крім звуків, які комбінуються у слова, речення тощо. За цими комбінаціями окривається величезний світ значень — фонетичних, лексичних, граматичних, стилістичних. Саме в них відображені знання народу— носія мови — про світ, його структуру, ставлення людей до нього. "Мова народу — це його дух, і дух народу — це його мова" (В. фон Гум-больдт). У ній акумулюється духовна енергія народу. Вона є головною ознакою і символом нації.
4. Через мову ми пізнаємо світ. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає світ безпосередньо, "таким, як він є". Насправді наше сприйняття світу відбувається крізь призму нашої мови. "Світ просіється крізь сито слів" (К.Кравс).
Підкреслимо, що в кожного народу "мовна картина світу" — своя, неповторна. Найпростіший приклад: ми в природі чуємо тільки ті звуки, які є в нашій мові (р-р-р, ш-ш-ш, ку-ку, ку-ку-рі-ку, гав-гав, няв, дзень, хрусь, хляп тощо). В інших народів ці звуконаслідування звучать зовсім інакше.
Весь світ ми "розчленовуємо" і "сортуємо" так, як це змушує нас робити структура нашої мови, у якій зафіксовано досвід усіх попередніх поколінь різних епох. Тому зникнення будь-якої мови — це незамінима втрата, яка збіднює людство в цілому.
Мова — засіб самопізнання народу, форма існування надбудови в усіх її виявах. "Мова — дім духу" (М.Гайдеггер).
"Мова є річище, яким дух може котити свої хвилі з твердою впевністю, що джерела, до яких вони його підводять, ніколи не висохнуть" (В. фон Гумбольдт).
5. Мова — найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень. У цій ролі людська мова має універсальний характер: нею просто передати все те, що виражається, наприклад, мімікою, жестами, морським зводом чи дорожніми знаками, тоді як жоден із цих засобів спілкування не може конкурувати у вираженні з мовою.
6. Мова — це засіб формування, оформлення та існування думки: без називання нема думання, осмислення реальності. "Ми не лише говоримо якоюсь мовою, ми думаємо, ковзаючи вже прокладеною колією, на яку ставить нас мовна доля" (Х.Ортега-і-Гассет).
7. Мова — система знаків, матеріальних за своєю природою і соціальних за змістом та функціями. Кожен елемент мови має свою значимість лише в єдності та взаємозв'язку з іншими елементами. Тому будь-яке насильство над окремим елементом негативно позначається на мові в цілому.
8. Мова — явище суспільне. Вона виникає, розвивається, живе і функціонує в суспільстві. Між мовою і суспільством існує взаємний зв'язок: не лише загибель суспільства призводить до загибелі мови, але й загибель мови веде до зникнення суспільства, що не вберегло свою мову.
Мова — не тільки витвір історії суспільства, але й активний чинник цієї історії: не тільки об'єкт, а й суб'єкт історії.
9. Формою існування мови, свідченням її життєздатності є мовлення, тобто використання цієї мови людьми в комунікативних актах у всіх сферах громадського та особистого життя.
Перестаючи бути засобом спілкування, мова стає мертвою.
10. Головними компонентами мови є фонетика, лексика, граматика.
11. Фонетика — це звуки та елементи, що їх супроводжують: наголос, інтонація. Фонетику мови людина повинна засвоїти на сто відсотків. Засвоєння це починається в ранньому віці: мелодику мовлення та деякі інші інтонаційні елементи людина засвоює ще в стані ембріона, звукотворення формується в основному до двох років. Більше того: навіть перший крик немовляти має національно-мовний характер. Фонетичні навички реалізуються автоматично, а тому опанування фонетикою іншої мови чи повернення до рідної вимагає певних зусиль.
12. Лексика — це сукупність слів мови. Ця сукупність внутрішньо організована, упорядкована:
слова об'єднуються в класи (частини мови), словотвірні гнізда, стилеві шари, синонімічні ряди, антонімічні пари і т. ін.
Словниковий склад різних мов неоднаковий: найбагатшим він вважається в англійській мові. У нещодавно перевиданому "Великому Оксфордському словникові" зафіксовано понад 600 тисяч слів. Мови деяких племен у джунглях Амазонії не перевищують двох тисяч слів.
Словниковий склад — найбільш мінливий, нестійкий компонент мови. Він безпосередньо відображає життя народу і чутливо реагує на будь-які зміни в ньому.
Мова займає одне з найвищих місць на шкалі національних вартостей.
У.Вайнрайх.
1. Мова належить до так званих вторинних систем. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, похідним від якого вона є. Водночас мова — один із факторів самоорганізації суспільства і невід'ємна ознака таких спільнот, як рід, плем'я, народність, нація.
2. Мова існує у свідомості членів суспільства, реалізується в процесах мовлення і "консервується" в результатах цього мовлення (у сказаному, написаному). Тому доля мови залежить від кожного з мовців.
3. З матеріального погляду в мові, що реалізується в мовленні, немає нічого, крім звуків, які комбінуються у слова, речення тощо. За цими комбінаціями окривається величезний світ значень — фонетичних, лексичних, граматичних, стилістичних. Саме в них відображені знання народу— носія мови — про світ, його структуру, ставлення людей до нього. "Мова народу — це його дух, і дух народу — це його мова" (В. фон Гум-больдт). У ній акумулюється духовна енергія народу. Вона є головною ознакою і символом нації.
4. Через мову ми пізнаємо світ. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає світ безпосередньо, "таким, як він є". Насправді наше сприйняття світу відбувається крізь призму нашої мови. "Світ просіється крізь сито слів" (К.Кравс).
Підкреслимо, що в кожного народу "мовна картина світу" — своя, неповторна. Найпростіший приклад: ми в природі чуємо тільки ті звуки, які є в нашій мові (р-р-р, ш-ш-ш, ку-ку, ку-ку-рі-ку, гав-гав, няв, дзень, хрусь, хляп тощо). В інших народів ці звуконаслідування звучать зовсім інакше.
Весь світ ми "розчленовуємо" і "сортуємо" так, як це змушує нас робити структура нашої мови, у якій зафіксовано досвід усіх попередніх поколінь різних епох. Тому зникнення будь-якої мови — це незамінима втрата, яка збіднює людство в цілому.
Мова — засіб самопізнання народу, форма існування надбудови в усіх її виявах. "Мова — дім духу" (М.Гайдеггер).
"Мова є річище, яким дух може котити свої хвилі з твердою впевністю, що джерела, до яких вони його підводять, ніколи не висохнуть" (В. фон Гумбольдт).
5. Мова — найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень. У цій ролі людська мова має універсальний характер: нею просто передати все те, що виражається, наприклад, мімікою, жестами, морським зводом чи дорожніми знаками, тоді як жоден із цих засобів спілкування не може конкурувати у вираженні з мовою.
6. Мова — це засіб формування, оформлення та існування думки: без називання нема думання, осмислення реальності. "Ми не лише говоримо якоюсь мовою, ми думаємо, ковзаючи вже прокладеною колією, на яку ставить нас мовна доля" (Х.Ортега-і-Гассет).
7. Мова — система знаків, матеріальних за своєю природою і соціальних за змістом та функціями. Кожен елемент мови має свою значимість лише в єдності та взаємозв'язку з іншими елементами. Тому будь-яке насильство над окремим елементом негативно позначається на мові в цілому.
8. Мова — явище суспільне. Вона виникає, розвивається, живе і функціонує в суспільстві. Між мовою і суспільством існує взаємний зв'язок: не лише загибель суспільства призводить до загибелі мови, але й загибель мови веде до зникнення суспільства, що не вберегло свою мову.
Мова — не тільки витвір історії суспільства, але й активний чинник цієї історії: не тільки об'єкт, а й суб'єкт історії.
9. Формою існування мови, свідченням її життєздатності є мовлення, тобто використання цієї мови людьми в комунікативних актах у всіх сферах громадського та особистого життя.
Перестаючи бути засобом спілкування, мова стає мертвою.
10. Головними компонентами мови є фонетика, лексика, граматика.
11. Фонетика — це звуки та елементи, що їх супроводжують: наголос, інтонація. Фонетику мови людина повинна засвоїти на сто відсотків. Засвоєння це починається в ранньому віці: мелодику мовлення та деякі інші інтонаційні елементи людина засвоює ще в стані ембріона, звукотворення формується в основному до двох років. Більше того: навіть перший крик немовляти має національно-мовний характер. Фонетичні навички реалізуються автоматично, а тому опанування фонетикою іншої мови чи повернення до рідної вимагає певних зусиль.
12. Лексика — це сукупність слів мови. Ця сукупність внутрішньо організована, упорядкована:
слова об'єднуються в класи (частини мови), словотвірні гнізда, стилеві шари, синонімічні ряди, антонімічні пари і т. ін.
Словниковий склад різних мов неоднаковий: найбагатшим він вважається в англійській мові. У нещодавно перевиданому "Великому Оксфордському словникові" зафіксовано понад 600 тисяч слів. Мови деяких племен у джунглях Амазонії не перевищують двох тисяч слів.
Словниковий склад — найбільш мінливий, нестійкий компонент мови. Він безпосередньо відображає життя народу і чутливо реагує на будь-які зміни в ньому.
Скачати реферат Українська мова: особливості її походження, вивчення і захисту
Схожі українські реферати
|
1. Реферат: Українська література за п'ятдесят років (1917-1967) (Тичина, Бажан, Яновський, Багряний, Драч, Рильський, Хвильовий, Сосюра, Гончар, Довженко, Костенко) У темні й тяжкі часи революційного передгроззя, в доленосні роки першої світової війни, коли, за словами В. Винниченка, наступила ... 2. Реферат: Українська літереатура 10-хх років хх століття. Формування і розвиток українського модернізму Українська література впродовж усього ХIX ст. розвивалася в річищі народницької традиції, кредом якої було служіння народові (розумілося головним чином селянство). Реалізм минулого століття пройшов кілька етапів свого розвитку: просвітительський у... 3. Реферат: Українська мала проза кінця ХІХ – початку ХХ століття у французькому літературному контексті Літературний процес кінця ХІХ – початку ХХ століття – найбільш суперечливий і неординарний період в історії літератури, що викликає жваві суперечки літературознавців і культурологів різних країн і впродовж століття сприймається неоднозначно. Але ... 4. Реферат: Українська мова в контексті теорії крос-культурної комунікації: до питання про пріоритетні напрямки лінгвістичних досліджень Американські антропологи Кейвін Аврач та Пітер Блек зазначали у своїй праці, присвяченій проблемам крос-культурних конфліктів, що культура, носієм якої виступає певна особа, дає нам “лінзу”, через яку ми бачимо світ; “логіку”, за допомогою якої м... 5. Реферат: Українська мова в Словаччині Українська національна меншина в Словаччині зосереджена переважно на сході республіки, в Пряшівському краї, в округах Снина, Гуменне, Міжлабірці, Свидник, Бардіїв, Стара Любовня, де знаходяться і школи для українців. Мова йде про державні школи різн... 6. Реферат: Українська мова з погляду походження. Тюркізми ВСТУП Українська мова за час свого багатовікового розвитку перебувала у контактах із сусідніми і віддаленими мовами. Ці контакти найбільшою мірою виявилися у запозиченні численних слів, які органічно входили до лексичної системи української мови, ... 7. Реферат: Українська мова на сході України: фрагменти донецьких реалій і спроба прогнозу Прийнявши пропозицію моїх київських колег висвітлити тему стану і перспектив української мови та культури на Донбасі, де я живу і працюю, я ще раз переконався, що це справа невдячна. Бо існуючі реалії, не кажучи вже про перспективи і протиречиві,... 8. Реферат: Українська мова у часи української державності і бездержав’я Цей розділ хотілося почати цитатою із повісті С. Васильченка «Талант»: «Мовчки пройшовши разів зо два по кімнаті, Журба спинився коло стіни, де висіла велика фотографічна картка його шкільних товаришів. Ряди чубатих юнаків визирали з неї бадьоро, смі... 9. Реферат: Українська мова – державна мова України. Сучасний статус української літературної мови ПЛАН 1. Правові засади української мови як державної мови 2. Сучасна мовна політика в Україні 3. Статус української літературної мови 4. Місце ділової мови в українській літературній мові 5. Список використаної літератури 1. Правов... 10. Реферат: Українська мова — основа культури українського народу Говорити про розвиток культури народу і нічого не сказати про розвиток мови — це все одно, що будувати хату і забути про її фундамент. Автори книги «Українська мова і культура мовлення» (1995) О. М. Пазяк та Г. Г. Кисіль справедливо наголошують: т...
11. Реферат: Українська мова: особливості її походження, вивчення і захисту
ЩО ТАКЕ МОВА? Мова займає одне з найвищих місць на шкалі національних вартостей. У.Вайнрайх. 1. Мова належить до так званих вторинних систем. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, похідним від якого вона є. Водночас мова — о... 12. Реферат: Українська мова: походження, поняття і форми, сучасна мова Введення курсу “Українська ділова мова” у вищих навчальних закладах було одним із усеукраїнських освітянських заходів на виконання “Закону про мови” (1990р.). З того часу вийшло друком кілька программ і навчальних посібників, у яких окреслено обсяг п... 13. Реферат: Українська народна віра Пошукова робота на тему: УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ВІРА Поняття та термінологія Рідною Вірою українців є їхня етнічна релігія, яку в науці прийнято називати язичництвом. Етнічні релігії має кожен етнос, оскільки духовна культура народів є виток... 14. Реферат: Українська наука і культура початку XIX ст На початку XIX ст. починається розклад феодально-кріпосницького ладу і формування капіталістичних відносин. Незважаючи на жорстокі утиски, в Україні починає активізуватися культурний процес, який охоплює майже все розмаїття соціального життя. Кращі п... 15. Реферат: Українська наука та культура 18 - початок 19 ст. Починаючи з кінця XVIII століття — трагічна доба в історії України, коли завершено було ту послідовну політику позбавлення України не тільки державності, а й національних досягнень та культурних здобутків попередніх століть. До кінця XVIII ст. Укр... 16. Реферат: УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ ТА ЇЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Брак та викривлення історичних знань, деформованість національної свідомості і несформованість активної патріотичної позиції посттоталітарного українства породжують неясне уявлення про українську національну ідею (УНІ), множачи різне розуміння її міс... 17. Реферат: Українська неологічна традиція Синхронний вплив зовнішніх та внутрішніх причин зумовив бурхливий інноваційних процес у багатьох мовах світу і привів до появи нової галузі лексикології ( неології. У багатьох країнах (Великобританія, Росія, США, Франція, Японія), починаючи з 50-х р... 18. Реферат: Українська опера Мабуть, важко знайти учня музичної школи, який би не слухав опери в театрі, по телебаченню чи в кіно. Опера об'єднує в собі спів (сольний, ансамблевий, хоровий), інструментальну музику, сценічну гру, образотворче мистецтво (костюми, грим, освітлення,... 19. Реферат: Українська освітньо-виховна система в світлі ідей Г.Ващенка ПЛАН ВСТУП 1. ГОЛОВНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ Г.ВАЩЕНКА ЯК ВЧЕНОГО І ПЕДАГОГА 2. ВЕРШИНА НАУКОВОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Г.Г.ВАЩЕНКА 3. Г.Г. ВАЩЕНКО ПРО НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ... 20. Реферат: Українська партія соціалістів-федералістів у громадсько-політичному житті української держави Прихід до влади в результаті державного перевороту 29 квітня 1918 р. П. Скоропадського та формування ним уряду зумовили вихід на одну з першорядних ролей у політичному житті України партії соціалістів-федералістів (УПСФ). Сподіваючись на свій прихід ... 21. Реферат: Українська педагогіка другої половини XVII — кінця XVIII ст. Після російсько-польської війни 1654—1667 рр. під владою Польщі залишилися західноукраїнські землі (Східна Галичина, Волинь та Правобережжя). За Росією закріплювалися Лівобережжя з Києвом, території Запорозької Січі, Слобідська Україна. Закарпаття за... |
|