Затрати виробництва, ціна і прибуток - реферат українською

План

І. Вступ.

ІІ. Завдання обліку затрат виробництва.

1) Групування затрат виробництва.

2) Методи обліку затрат виробництва.

ІІ. Ціна.

1) Метод визначення ціни.

2) Суть ціни, її функції.

ІІІ. Прибуток.

ІV. Висновок.

Вступ

Будь яке підприємство або фірма намагається отримати якомога більший дохід від своєї діяльності, а отже прагне не тільки продати свій товар за максимально високою ціною, а скоротити свої витрати на виробництво й реалізацію продукції. Тому однією з важливих функції підприємства (фірми) є мінімізація витрати виробництва.

Облік виробничих затрат повинен бути організований так, щоб існувала можливість оперативно впливати на зниження собівартості, встановлювати фактори, які впливають на рівень собівартості і виявляти додаткові резерви її зниження.

Завдання обліку затрат виробництва, їх класифікація.

Перед обліком процесу виробництва стоять такі завдання:

1. Обмін і контроль за випуском продукції по її обсягу, асортименту, якості та виконання договорів-замовлень по цих показниках;

2. Обмін на виробництво і контроль за дотриманням кошторисів затрат;

3. Калькулювання собівартості продукції і контроль за виконанням плану собівартості;

4. Виявлення не використаних резервів на виробництво і контроль за недопущенням втрат у виробництві.

Для розв’язання цих завдань необхідно, щоб введення обліку затрат забезпечувало порівняння планових і фактичних показників собівартості.

До собівартості відносять:

1) витрати безпосередньо зв’язані з виробництвом продукції, обумовлені технології і організації виробництва, включаючи витрати на управління;

2) витрати на підготовку виробництва (на освоєння нових видів продук-ції);

3) витрати на удосконалення технології та організації виробництва, які здійснюються в ході виробничого процесу;

4) витрати на покращання умов праці і техніки безпеки підвищення кваліфікації працівників підприємства;

5) витрати зв’язані зі збутом продукції.

Крім витрат, які включаються в собівартість продукції, підприємства несе ще витрати, які покриваються за рахунок спеціальних джерел: прибутку (штрафи, пеня, % за кредит), фонду економічного стимулювання і спецпризначення (затрати на капітальний ремонт), капіталовкладень. Всі витрати на виробництво грунтують по таких ознаках:

1. по економічній ролі в процесі виробництва;

2. по способу включення затрат у виробництво;

3. залежно від об’єму виробництва;

4. по однорідності складу;

5. по видах витрат – елементам і статтям витрат;

6. по місцю виникнення – виробництвам, цехам, дільницям;

7. по видах продукції, робіт і послуг – калькулюючим об’єктам

8. по етапах виробничого процесу;

9. по календарних періодах.

Групування затрат по статтях калькуляції показує призначення окремих видів затрат у собівартості продукції. Для контролю за складом затрат по місцях їх здійснення і виявлення собівартості по видах виготовленої продукції необхідно знати не тільки, що затрачено в процесі виробництва, але і на які цілі (куди, на що). Ці затрати проведені, тобто їх треба враховувати по напрямах, відношенню до технологічного процесу. Такий облік затрат дає можливість аналізувати собівартість по її складових частинах і окремих видах продукції. Перелік калькуляційних статей встановлюється галузевими інструкціями.

Номенклатура калькуляційних статей:

1. сировини і матеріали;

2. повернені відходи;

3. паливо і енергія на технологічні цілі;

4. основна зарплата виробничих робітників;

5. додаткова зарплата виробничих робітників;

6. відрахування на соцстрах;

7. затрати на підготовку і освоєння виробництва;

8. витрати на утримання і експлуатацію устаткування (ВУЕУ);

9. загальновиробничі витрати;

10. загальновиробничі витрати;

11. загальногосподарські витрати;

12. інші виробничі витрати;

13. позавиробничі витрати.

Групування затрат.

Затрати на виробництво групують по таким елементам:

1. сировина і основні матеріали за мінусом відходів;

2. витрати на оплату праці;

3. відрахування на соціальні заходи;

4. амортизація основних фондів;

5. інші витрати.

Облік в постатейному розрізі здійснюють системно на відповідних рахунках виробничих затрат. На відміну від цього обмін в по елементному розрізі – позасистемно, тобто за допомогою різних вибірок та додаткових розрахунків.

Крім цього, затрати виробництва групуються: по місцю виникнення затрат, тобто по ознаці того, до якого виробництва вони відносяться (основного допоміжного), в якому цеху або на якій ділянці здійснені.

Для контролю і аналізу рівня затрат по окремих етапах технологічного процесу і розрахунку незавершеного виробництва з загальної суми затрат, що відносяться на собівартості тих або інших виробів, виділяють затрати на окремі процеси операції.

• А
• Б
• В
• Г
• Д
• Е
• Є
• Ж
• З
• И
• І
• Ї
• Й
• К
• Л
• М
• Н
• О
• П
• Р
• С
• Т
• У
• Ф
• Х
• Ц
• Ч
• Ш
• Щ
• Ю
• Я