Руки. Ритмопластичне узгодження рухів тіла - реферат українською

Положення рук - один із найважливіших компонентів пластичної виразності людського тіла. Це неодноразово підкреслювали класики хореографії. "Щоб прискорити розвиток нашого мистецтва і наблизити його до правди, - писав Ж.-Ж.Новерр, - необхідно пожертвувати зайвою хитромудрістю па; те, що буде при цьому втрачено в техніці ніг, з лихвою окупиться виразністю рук". Знавець російського танцювального фольклору К.Голейзовський стверджував, що значення рук, плечей, пальців у танці величезне: вони передають і основний зміст, і допомагають розкрити сюжет.

Та, все ж, тільки на початку XX сторіччя, рухи рук почали відігравати провідну роль у створенні музично-хореографічного образу. Балетмейстер - новатор М.Фокін вважав руки найбільш сильним виражально-танцювальним засобом і у своїх постановках надавав їм усе нових функцій. Доречно пригадати його шедевр "Умираючий лебідь" на музику К.Сен-Санса у неповторному виконанні А.Павлової, М.Плисецької.

Положення рук в українській хореографії більш-менш стале, за винятком специфічних та імпровізаційних елементів. Позиції рук (вихідна, перша, друга, третя) у танці одержують своєрідне забарвлення. У вихідній позиції рухи вільно опущені вздовж тулуба, у першій - спрямовані вперед на рівні діафрагми, у другій - розкриті вперед здебільшого долонями догори, у третій - прямі у ліктях і розкритті дещо ширше плечей.

Крім чистого використання основних позицій (при виконанні дрібного бігунця дівчатами з вихідним положенням рук, різноманітних круток за другою позицією, обертів за третьою тощо), існує багато проміжних комбінованих положень, хідник від основних: руки переводяться з вихідного положення в першу позицію, другу і знову йдуть у вихідну (при виконанні бігунців); переводяться на талію, права йде за потилицю, а ліва одночасно переводиться на талію (при виконанні чоловіками бігунця і т.д.)

Проте, за будь-якого положення руки - необхідна складова в танцювального руху, елемент механіки танцю. Розумна, правильна їхня постановка зумовлює точне виконання майже складних рухів, і передусім турів. Руки - помічники у важкій технології танцю, вони виконують гігантську фізичну роботу, і в же час руки - крила, вони надають імпульсу у піруетах.

Велику ролі. у створенні емоційно змістовного, ритмопластичного малюнку, у якому закладено певну дію, відіграє кисть руки. Вона запрошує, подає, розповідає, відштовхує. Роrt dе bras повинні бути такі ж різноманітні, як відчуття, що відтворюються засобами танцю. Кисть під час руху начебто відстає від неї на якусь вісімку, перетинаючи у просторі той же шлях, що й рука. Переведемо руку з підготовчої позиції, і знову опустимо її у підготовчу або виведемо ралу руку вбік, трохи вище другої позиції. Проробивши ці вправи, одразу ж переконуємось, що кисть руки дещо запізнюється", фіксуючи останню частку руху. Саме у цьому полягає те чи інше значення па, у цьому проявляється своєрідна краса народного танцю. Якщо ж виконати названі вправи без “запізнення" кисті, одразу ж помітимо, що танцювальний рух перетвориться на спортивну зарядку або на звичайний побутовий рух.

У танцях багатьох народів, особливо жіночих узбецьких, грузинських, таджицьких, азербайджанських, руки, кисті та пальці зосереджують у собі найважливіші виражальні засоби. Позаяк українська хореографія має надзвичайно багату лексику, ці компоненти інколи залишаються поза увагою балетмейстерів, що, безумовно, шкодить у їхній практичній роботі. Правильна, вдала постановка рук - велика творча винахідка постановника.

Спостерігаємо надзвичайну різноманітність положень рук під час виконання рухів у парах, четвірках. Оригінальні поєднання рук маємо в гуцульських, лемківських, бойківських та буковинських танцях: руки юнака лежать на талії дівчини, а її. на його плечах; ставши візаві, партнери кладуть руки на талію одне одному. В цих та багатьох інших положеннях виконуються найрізноманітніші крутки, обертання тощо.

У четвірках, п'ятірках, масових побудовах (півколах, діагоналях, лініях) при виконанні різновидів бігунців, падебасків, вихилясників, вірьовочок та інших рухів дівчата й хлопці тримаються за вільно опущені вниз або піднесені вгору руки; руки дівчини переносяться на її ж праве плече; права - на праве плече партнерки, що стоїть попереду; дівчата стають одна за одною ланцюжком і беруться за талію і ін.

Деякі положення рук зумовлені специфікою українського народного вбрання. Так, відведення руки за потилицю підказане завданням притримати шапку, а розкинуті врізнобіч руки в обертах та крутках у дівчат викликані потребою тримати стрічки, щоб вони не заважали танцювати.

І, як уже зазначалось, у сучасній класичній та народносценічній хореографії важливі не тільки положення рук, а й узгодженість їхніх рухів з рухом тулуба та постановкою голови танцівника тощо.

З цього приводу дуже цікава думка видатного балетмейстера - педагога А.Ваганової, яка відзначала, що, крім вправ для ніг, не слід забувати про руки, тулуб, голову, вміння управляти спиною.

• А
• Б
• В
• Г
• Д
• Е
• Є
• Ж
• З
• И
• І
• Ї
• Й
• К
• Л
• М
• Н
• О
• П
• Р
• С
• Т
• У
• Ф
• Х
• Ц
• Ч
• Ш
• Щ
• Ю
• Я