Світова валютна система та міжнародні розрахунки - реферат українською

1. Організація зовнішнього валютного ринку.

2. Міжнародні валютні курси і фактори, що їх визначають

3. Міжнародні системи валютних курсів

1. Організація зовнішнього валютного ринку.

Основною відмінністю внутрішніх економічних угод (операцій) від міжнародних є використання різних національних валют в міжнародних розрахунках. Термін “валюта” (італ. valuta), має пряме значення – вартість. Вживається для:

 характеристики національних грошових одиниць (наприклад, гривні);

 міжнародних розрахункових засобів (паперові гроші, векселі, чеки тощо).

В результаті формується специфічна сфера міжнародно-економічної взаємодії – міжнародні валютно – фінансові відносини.

Міжнародні валютно – фінансові відносини - це комплекс відносин, які виникають у процесі функціонування грошей в міжнародному платіжному обігу, який в свою чергу, спричиняється обміном товарами та послугами а також іншими видами економічних зв’язків між країнами (рух капіталів, міжнародна передача технологій, міжнародний туризм, надання позики іншим країнам, приватні перекази).

Проблема обміну валют вирішується на валютних ринках. Валютні ринки – це фінансові ринки, де здійснюється міжнародна торгівля та обмін іноземних валют. Відзначимо, що валютний ринок – це найбільший фінансовий ринок у світі. Кожного дня там здійснюються угоди на десятки, і навіть сотні мільйонів доларів. Валютний ринок – це нецентралізована установа, яка діє через ряд установ, а брокери і дилери, які беруть участь у ринковому процесі, зв’язуються один з одним за допомогою телексу, факсу, телефону.

Найбільші центри валютних ринків – Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Токіо.

Приклад валютної операції. Американський підприємець бажає придбати значну кількість англійських виробів з вовни. Продавець у Лондоні наполягає на оплаті в фунтах стерлінгів. Американець звертається до свого банку в Атланті за фунтами. Дилер банку телефонує іншим дилерам, щоб дізнатись, чи є в них для продажу фунти стерлінгів, називає ціну, яка ґрунтується на певному обмінному курсі двох валют. Дилер банку в Атланті купує фунти стерлінгів і продає їх клієнту за долари по собівартості з надбавкою. Продавець фунтів (швидше за все крупний американський банк) організує їх доставку на зарубіжний рахунок банку Атланти, відправивши платіжне доручення англійському банку, в якому у цього продавця є фунти. Відповідно до доручення англійський банк має списати з рахунку продавця певну суму в доларах США за рахунок внеску до запитання продавця або банку Атланти, або будь-якому іншому банку.

Основні учасники угод на валютному ринку

1) основні – це крупні комерційні банки, які виконують функції дилерів у ринковому процесі. У цій якості вони “підтримують позицію” двох чи більше валют, тобто володіють внесками, виражених в цих валютах.

Ціна продажу валюти трохи вища, ніж ціна купівлі валюти. Різниця в ціні – доход банку. Конкуренція між банками підтримує цю різницю на рівні 1% для крупних міжнародних ділових угод.

Для здійснення міжнародних операцій комерційні банки крім відділень можуть мати банки-кореспонденти в інших країнах. Банки-кореспонденти — це банки різних країн, які відкривають рахунки один в одного.

Наприклад, банк А в США відкриває рахунок у фунтах стерлінгів у банку Б, який знаходиться у Великобританії, точно так, як банк Б відкриває внесок у США, здійснивши внесок у доларах США. Такий порядок, помножений на значну кількість банків у різних країнах – основа для міжнародних переказів грошових коштів.

2) комерційні банки, які виступають у ролі брокерів - у такому випадку вони не «підтримують позицію» щодо певних валют, а тільки зводять разом продавців та покупців. Так, наприклад, будь-яка англійська фірма може звернутися до Лондонського банку з дорученням виступити в ролі брокера, для організації обміну доларів на ієни.

3) небанківські дилери та брокери. Комерційні банки використовують незалежних брокерів як посередників при укладанні значних оптових угод між собою.

Наприклад, «Чейз Манхеттен Банк» виявив, що в результаті дилерської діяльності в його розпорядженні виявилося забагато німецьких марок. У цій ситуації «Чейз Манхеттен Банк», перш за все, звернеться до послуг брокера, який вибере необхідного партнера для здійснення обміну.

При здійсненні обміну валют виникає проблема співвідношення між валютами різних країн, тобто проблема валютного курсу. Обмінний валютний курс – це «ціна» однієї валюти, виражена в одиницях іншої валюти.

Валютні курси встановлюються між усіма основними валютами світу. Ці курси постійно змінюються. Дилери, які займаються валютними операціями регулярно здійснюють коригування. Одержуючи комісійні за проведення конвертації, вони зацікавлені в тому, щоб у них не накопичувалась певна валюта, яку складно продати. Тому валютні дилери прагнуть до максимального збалансування попиту і пропозиції по кожній валюті за допомогою відповідних змін валютних курсів.

• А
• Б
• В
• Г
• Д
• Е
• Є
• Ж
• З
• И
• І
• Ї
• Й
• К
• Л
• М
• Н
• О
• П
• Р
• С
• Т
• У
• Ф
• Х
• Ц
• Ч
• Ш
• Щ
• Ю
• Я