Етнічні та географічні назви України - реферат українською
ЕТНІЧНІ ТА ГEОГРАФІЧНІ НАЗВИ
УКРАЇНСЬКОЇ ЗEМЛІ
Померхли старі назви, нема гіпербореїв,
нема русичів, нема козакорусів, минули їх слави і честі,
зате росте честь, розгортається слава українців.
Юрій Липа
Поняття та термінологія етноніміки
Як людина немислима в суспільстві без власної назви, так і плем’я, народ, нація не може існувати серед сусідів без своєї етнічної назви. Потреба ідентифікації етнічних груп, племен і народів з’являється уже на ранніх етапах людської історії. Найтиповішою причиною цього є насамперед протиставлення “ми — вони”. Відрізняючи представників свого племені від представників інших (чужих) племен, люди надавали їм імена.
Серед власних імен прийнято розрізняти кілька груп:
етноніми — назви народів, племен, етнічних груп;
антропоніми — імена та прізвища людей;
топоніми — назви населених пунктів, місцевостей;
гідроніми — назви річок, озер, морів.
Отже, етнічні та географічні назви є невід’ємною частиною національної свідомості кожного народу.
Перші писемні відомості про етнічні назви племен подають “Велесова книга” 1 та “Повість врем’яних літ”. Нестор-літописець подав не тільки назви племен, але і особливості їхнього характеру, побуту, місця локалізації, а також зазначив, що їхнім найбільш загальним іменем було слов'яни (словёни). Методологія Нестора (пояснення імені народу за місцем його проживання: поляни — в полі, бужани — по Бугові тощо) була успадкована пізнішими дослідниками.
1 Автентичність пам’ятки доводять дослідження Володимира Шаяна (Канада), Бориса Яценка (Україна), Бориса Ребіндера (Франція), Олександра Асова (Росія), Сергія Лесного (Канада) та ін.
Крім того, у деяких давніх хроніках використовувалась методологія Біблії — пояснення етнонімів як похідних від імен прабатьків. Такою ж є методологія Геродота, який часто виводить назви народів від особових імен. Подібним є пояснення назв народів у Великопольській хроніці 1295 p.: від вождів Леха, Чеха і Руса походять ляхи (поляки), чехи і руси.
Цікаву легенду про походження слов’янських назв (переважно українських) племен подає “Велесова книга”. За 1300 літ до Германаріха, тобто в ІХ ст. до н.е., жив один з прабатьків слов’ян Богумир, котрий мав трьох дочок і двох синів. Від доньки Древи пішли древляни, від доньки Скреви — кривичі, від доньки Полеви — поляни, від сина Сіви — сіверяни, від сина Руса — руси1 1.
Науковими дослідженнями в галузі етноніміки у XVIІІ ст. займалися Василь Татіщев, Михайло Ломоносов; в ХІХ ст.— Олександр Востоков, Микола Греч, Федір Буслаєв, Павел Шафарик, Олександр Потебня та ін. У цей час переважала тенденція виводити етноніми від назв річок або від рис характеру, притаманних тому чи іншому народові. Більший інтерес до етнонімів виявляли історики, ніж лінгвісти, тому часом переважали малообгрунтовані концепції, висновки, які швидше грунтувалися на патріотичних почуттях, ніж на наукових фактах. Хоча і в ХІХ ст. було чимало цікавих досліджень, які не втратили своєї наукової цінності й у наш час.
Етнонімію можна поділити на дві групи: ті назви, якими сам народ себе називає, і ті, якими цей народ називають інші народи. Наприклад, українська назва німець, німецька — Deutsche; українська назва фін, фінська — Suomaliciset. Самоназви народів прийнято називати терміном автоетноніми (або аутоетноніми, щоб уникнути подібності з авто, що є частиною слів автомобіль, автоматика тощо).
УКРАЇНСЬКОЇ ЗEМЛІ
Померхли старі назви, нема гіпербореїв,
нема русичів, нема козакорусів, минули їх слави і честі,
зате росте честь, розгортається слава українців.
Юрій Липа
Поняття та термінологія етноніміки
Як людина немислима в суспільстві без власної назви, так і плем’я, народ, нація не може існувати серед сусідів без своєї етнічної назви. Потреба ідентифікації етнічних груп, племен і народів з’являється уже на ранніх етапах людської історії. Найтиповішою причиною цього є насамперед протиставлення “ми — вони”. Відрізняючи представників свого племені від представників інших (чужих) племен, люди надавали їм імена.
Серед власних імен прийнято розрізняти кілька груп:
етноніми — назви народів, племен, етнічних груп;
антропоніми — імена та прізвища людей;
топоніми — назви населених пунктів, місцевостей;
гідроніми — назви річок, озер, морів.
Отже, етнічні та географічні назви є невід’ємною частиною національної свідомості кожного народу.
Перші писемні відомості про етнічні назви племен подають “Велесова книга” 1 та “Повість врем’яних літ”. Нестор-літописець подав не тільки назви племен, але і особливості їхнього характеру, побуту, місця локалізації, а також зазначив, що їхнім найбільш загальним іменем було слов'яни (словёни). Методологія Нестора (пояснення імені народу за місцем його проживання: поляни — в полі, бужани — по Бугові тощо) була успадкована пізнішими дослідниками.
1 Автентичність пам’ятки доводять дослідження Володимира Шаяна (Канада), Бориса Яценка (Україна), Бориса Ребіндера (Франція), Олександра Асова (Росія), Сергія Лесного (Канада) та ін.
Крім того, у деяких давніх хроніках використовувалась методологія Біблії — пояснення етнонімів як похідних від імен прабатьків. Такою ж є методологія Геродота, який часто виводить назви народів від особових імен. Подібним є пояснення назв народів у Великопольській хроніці 1295 p.: від вождів Леха, Чеха і Руса походять ляхи (поляки), чехи і руси.
Цікаву легенду про походження слов’янських назв (переважно українських) племен подає “Велесова книга”. За 1300 літ до Германаріха, тобто в ІХ ст. до н.е., жив один з прабатьків слов’ян Богумир, котрий мав трьох дочок і двох синів. Від доньки Древи пішли древляни, від доньки Скреви — кривичі, від доньки Полеви — поляни, від сина Сіви — сіверяни, від сина Руса — руси1 1.
Науковими дослідженнями в галузі етноніміки у XVIІІ ст. займалися Василь Татіщев, Михайло Ломоносов; в ХІХ ст.— Олександр Востоков, Микола Греч, Федір Буслаєв, Павел Шафарик, Олександр Потебня та ін. У цей час переважала тенденція виводити етноніми від назв річок або від рис характеру, притаманних тому чи іншому народові. Більший інтерес до етнонімів виявляли історики, ніж лінгвісти, тому часом переважали малообгрунтовані концепції, висновки, які швидше грунтувалися на патріотичних почуттях, ніж на наукових фактах. Хоча і в ХІХ ст. було чимало цікавих досліджень, які не втратили своєї наукової цінності й у наш час.
Етнонімію можна поділити на дві групи: ті назви, якими сам народ себе називає, і ті, якими цей народ називають інші народи. Наприклад, українська назва німець, німецька — Deutsche; українська назва фін, фінська — Suomaliciset. Самоназви народів прийнято називати терміном автоетноніми (або аутоетноніми, щоб уникнути подібності з авто, що є частиною слів автомобіль, автоматика тощо).
Скачати реферат Етнічні та географічні назви України
Схожі українські реферати
|
1. Реферат: Етичні норми і цінності. Совість і моральний обов’язок 1. Поняття моральної свідомості В навчальній, науковій та науково-популярній літературі нерідко можна зустріти терміни «моральна свідомість», «наукова свідомість», «естетична свідомість», «політична свідомість», «релігійна свідомість» тощо. З огля... 2. Реферат: Етичні норми та цінності науки Сутність науки і по сьогодні залишається не до кінця відкритою. Кожен трактує її по-різному. Що стосується питань про етичні норми та цінності науки, так і тут не має єдиного підходу у їх розкритті. Однак неможливо заперечити той факт, що наука на... 3. Реферат: ЕТИЧНІ ПОГЛЯДИ І. КАНТА ВСТУП I. ЕТИКА ОБОВ’ЯЗКУ II. СВОБОДА І ЕТИКА ВИСНОВОК ЛІТЕРАТУРА 2 4 9 11 12 ВСТУП “Серед наших понять... Поняття моральності найважливіше” І. Кант Етика є однією з найдавніших філософських дисциплін, об'єкто... 4. Реферат: Етичні та естетичні ідеї Канта Філософи ХVII ст. ставилися до пристрастей людини без лицемірства, але суворіше, ніж за Відродження. Центральним завданням вони вважають наукове вивчення, дослідження почуттів, а також регулювання їх засобами розуму задля того, щоб зробити їх більш ш... 5. Реферат: Етичні та психологічні вимоги до виступу в аудиторії Аудиторія як суб'єкт спілкування Дещо осторонь стоїть спілкування однієї людини з групою, мета якого — передати інформацію, знання, оцінки і враження. Наприклад, спілкуються викладач і студенти або виступає перед заінтересованими людьми спеціаліст... 6. Реферат: Етнічне районування України Етнографічне районування України Що город, то норов, що село, то звичай. Українське прислів’я ПОНЯТТЯ ПРО ЕТНОГРАФІЮ ТА ЕТНОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ Етнографія (від грецького етнос — народ і графо — пишу) — це наука, яка вивчає культуру і побут... 7. Реферат: Етнічне, національне, загальнолюдське у мистецтві Мистецтво як феномен людської свідомості єдине у своїй всезагальності. Етнічне, національне і загальнолюдське становлять його сутнісну основу, відбивають історію та характер зв'язку спільності людей і типи їх художньої самосвідомості. Етнічне (від... 8. Реферат: Етнічний склад населення України, його особливості, динаміка та територіальні відмінності ПЛАН 1.Етнографічні групи (субетноси) українського етносу (бойки, гуцули, лемки, литвини, поліщуки, черкаси) 2.Українська діаспора. Географія української діаспори 3.Національні меншини в Україні (росіяни, євреї, поляки, кримські татари, німц... 9. Реферат: Етнічний та расовий склад, структура населення За різними даними, на Землі проживає від 4 до 5 тис. різних народів чисельністю від декількох десятків до сотень мільйонів людей. Національні критерії лежать в основі поділу світу на одно - та багатонаціональні держави. Однонаціональними є майж... 10. Реферат: Етнічні межі України Етнічні межі українства. Поза Україною проживає майже п'ята частина українців, значна частка яких припадає на прилеглі райони, котрі є, власне, етнічною територією української людності. З приводу етнічних меж і досі точаться наукові дискусії, з...
11. Реферат: Етнічні та географічні назви України
ЕТНІЧНІ ТА ГEОГРАФІЧНІ НАЗВИ УКРАЇНСЬКОЇ ЗEМЛІ Померхли старі назви, нема гіпербореїв, нема русичів, нема козакорусів, минули їх слави і честі, зате росте честь, розгортається слава українців. Юрій Липа Поняття та термінологія етнон... 12. Реферат: Етнічні та регіональні релігії План: Релігійні уявлення Стародавнього Сходу. Іудаїзм. Релігії Стародавньої Греції та Риму. Релігії Стародавнього Ірану та Індії. Релігії Стародавнього Китаю і Японії. Релігійні уявлення стародавніх слов’ян. 1. Релігії стародавнього світу, я... 13. Реферат: Етноатропологічні чинники формування ментальності національних меншин Людина – це, безперечно, органічна істота, яка живе в світі й наділена необхідною психікою для збереження й розвитку життя . Для свого існування людина потребує розкриття цього багатства своєї сутності, усього свого внутрішнього психологічного життя... 14. Реферат: Етнографічне районування України Поняття про етнографію та етнографічне районування Етнографія (від грецького етнос - народ і графо - пишу) - це наука, яка вивчає культуру і побут народів світу, їхній етногенез, розселення та культурно-побутові взаємозв'язки. Як рівнозначний з ... 15. Реферат: Етнографічні групи Карпатського регіону Вступ Під етнографічною групою або субетносами розуміють певну групу людей, що належить до конкретного етносу. Вона зберігає традиційні елементи побутової культури, діалектні відмінності в мові і складає історико-культурну спільність. Традиційно-по... 16. Реферат: Етнографічні групи українців Головними структуроутворюючими одиницями етносу, як ми вже знаємо, є субетноси, розмаїття яких забезпечує його стабільність. Остання досягається лише завдяки взаємодії субетносів, але внаслідок цього певна їх частина може перетворитися на структу... 17. Реферат: ЕТНОГРАФІЯ СЛОВ'ЯНО-УКРАЇНСЬКОЇ СТАРОДАВНОСТІ Осмислення будь-якого явища, в тому числі етнічності, може бути успішним, якщо виявлено його генезу (походження, виникнення), тобто віднайдено коріння. Пізнавальний інтерес до нашого, українського етнічного коріння нині стає особливо актуальним як ви... 18. Реферат: Етнографія Українських Карпат Карпатський етнографічний район поділяється на три основні частини: Прикарпаття, власне Карпати та Закарпаття. Навіть протягом тривалого часу, перебуваючи у складі різних держав, українці берегли свою етнокультуру, хоча й не уникли деяких взаємовплив... 19. Реферат: Етноестетика “Лісової пісні” Лесі Українки “Я звикла вірити в весну та літо,” – писала Леся Українка з Києва у 1894 році в листі до свого дядька Михайла Драгоманова. Крім прихованого жалю через страждання від важкої хвороби, що особливо були нестерпними взимку, ці рядки доносять до нас дух... 20. Реферат: Етнокультура в системі національної культури Специфіка предмета потребує розгляду властивих йому явищ на перетині різних наук, щоб визначити їх (явищ) функціональну взаємодію в цілісності буття українського народу. Загальновідомим фактом існування етнічної культури є постійне зменшення її пит... 21. Реферат: Етнонаціональна політика Етнонаціональна політика як чинник утвердження консолідуючих цінностей національної ідеї Важливим напрямком здійснення етнонаціональної політики є створення умов для розвитку і збагачення духовних засад етнонаціонального життя. Процес розвитку і з... |
|