Культурно-дозвіллєві практики населення: поселенський контраст - реферат українською

Складні трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, негативно позначилися й на функціонуванні складових життєвого середовища — від виробничих процесів до соціальної і культурної сфери. Розвинуте соціокультурне середовище передбачає наявність закладів сфери культури, їх повноцінне функціонування (не говорячи вже, в першу чергу, про наявність місць праці і можливості заробітку, а вже потім — можливості витрачання грошей у сфері дозвілля і рекреації). Ситуація у сфері культури, на прикладі хоча б статичних даних, свідчить про процеси «згортання» соціокультурних практик у суспільстві в цілому. Забезпеченість населення закладами культури погіршилися: кількість примірників у книжковому фонді бібліотек зменшилися з 822 (на 100 населення) у 1985 р. до 707 у 2002 р., кількість місць для глядачів у стаціонарних кінотеатрах зменшилася з 11 до 3, кількість місць у закладах культури клубного типу зменшилася з 13 у 1985 р. до 11 у 2002 р. Відвідування населенням закладів культури і мистецтва теж зменшилося: музеїв — з 64 відвідувань (на 100 населення) до 36 у 2002 р. порівняно із 1985 р., театрів — з 41 до 13 відповідно, концертних організацій — з 41 до 14 відповідно; кількість кіносеансів зменшилася з 16 (на одного мешканця) у 1985 р. до 0,2 у 2002 р. (1: 546–547). Звісно, процеси, що відбуваються, є складними і неоднозначними, вони пов’язані із переходом до сучасних моделей управління сферою культури, спробами комерціалізації окремих її галузей, збереженням «остаточного» принципу фінансування сфери культури тощо. Зміни у соціальній структурі суспільства, поляризація стилю життя окремих верств населення, формування субкультур виявляють себе, зокрема, і в культурно-дозвіллєвій диференціації населення.

З метою аналізу культурно-дозвіллєвої диференціації у життєвому середовищі різного рівня урбанізації вирізнимо чотири типи поселень — столичне місто, велике місто (місто з населенням більше 250 тис.), середнє місто (умовний в даному контексті термін, що означає всі міста у вибірці з населенням менше 250 тис.), село — і проаналізуємо поширені в них зразки культурно-дозвіллєвих і рекреаційних практик, оснащеність побуту предметами культурного вжитку, витрати в цій сфері, оцінку наявності закладів культури, потенційні пріоритети у сфері культури і дозвілля. Для аналізу використовуються результати загальноукраїнського моніторингу, що проводиться в Інституті соціології НАН України (2003, 2004 роки).

Оснащеність побуту предметами культурного вжитку (культурним інвентарем) впливає на доступність культурної інформації, а також є проявом зацікавленості людини певними сферами культурного життя і рекреації, характеристикою стилю життя, якому вимушено (у випадку обмеженості фінансових ресурсів) чи інтенціонально надає перевагу індивід та члени його родини.

Серед загалу опитуваних у 2004 році 83,6 % мають кольоровий телевізор, 54,7 — магнітофон, радіоприймач, 20% — бібліотеку, 21,8% - стерео-, відеоапаратуру, 9% — комп’ютер, 9,3 % — спортивне, мисливське спорядження.

Побут мешканців села набагато гірше оснащений предметами культурного вжитку у порівнянні із столичними і міськими мешканцями: лише 74 % мають кольоровий телевізор, 54,7% — магнітофон, радіоприймач, 10,7% - стерео-, відеоапаратуру, 3% — спортивне спорядження. Щоправда, спортивним, а особливо мисливським чи рибальським спорядженням сільські мешканці забезпечені не гірше загалу.

Столичні жителі передують в наявності культурного інвентарю: 95,6 % мають кольоровий телевізор, 76,7 — магнітофон, радіо, 45,6 % - стерео-, відеоапаратуру, 26,7% — комп’ютер, 7,8% — рибальське чи мисливське обладнання.

Оснащеність предметами культурного вжитку серед мешканців великих і середніх міст практично не відрізняється: 87–88 % мають кольоровий телевізор, 56–59 — магнітофон, радіоприймач, 20–28 — бібліотеку, 25–27 - стерео-, відеоапаратуру, 8–13 — комп’ютер. За оснащеністю культурним інвентарем вони займають проміжне становище між столичними жителями і мешканцями села.

Наявність центрів культури, закладів дозвілля в місцевості, де проживає людина, створюють передумови для залучення до участі у культурі, сприяють повноцінному і насиченому спілкуванню, відпочинку, проведенню дозвілля. На жаль, культурно-рекреаційна інфраструктура країни залишає бажати кращого, й ситуація погіршується із зменшенням розміру населеного пункту. На реальну поведінку індивіда впливає й обізнаність про наявність закладів дозвілля; рівень обізнаності вищий серед людей з вищим рівнем освіти, вищою самооцінкою матеріального стану сім’ї, попереднім досвідом відвідування таких закладів.

• А
• Б
• В
• Г
• Д
• Е
• Є
• Ж
• З
• И
• І
• Ї
• Й
• К
• Л
• М
• Н
• О
• П
• Р
• С
• Т
• У
• Ф
• Х
• Ц
• Ч
• Ш
• Щ
• Ю
• Я