СЛАВЕТНИЙ КОШОВИЙ ОТАМАН ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ ІВАН СІРКО - реферат українською
Вісім разів Запорозька Січ обирала Івана Дмитровича Сірка кошовим отаманом. За все кількасотрічне існування Січі жоден кошовий отаман не зажив такої любові й шани серед січового товариства. Україна — Лівобережна, Правобережна, Слобожанщина — в 60-70-ті роки XVII ст. не знала людини, яка б могла зрівнятися популярністю з Іваном Сірком. Загальне визнання й безмежну вдячність сучасників набула тоді очолена Іваном Сірком героїчна боротьба козацтва проти турецько-татарських орд, що загрожували геноцидом українському народові. Запорозький витязь ставив найпершою й найголовнішою метою кожного походу врятування бранців із полону, визволення невільників, що конали в тяжкому рабстві у султанській Туреччині та Кримському ханстві. Великий талант полководця, особиста хоробрість, мужність і відвага поєднувалися в ньому з безмежною відданістю народній справі.
Відзначаючи ці якості, треба б наголосити й на суто людських рисах характеру Івана Дмитровича: розважливий і мудрий, демократичний, він був до аскетизму скромним у побуті й глибоко віруючим. На Січі жив у курені, їв разом із козаками з одного казана, носив, як і всі, простий одяг. Історики вважали, що за своїми спартанськими звичками нагадував кошовий київського князя Святослава.
Ще за життя Івана Сірка про нього ходили легенди, про його подвиги складалися думи й пісні. Знаменитий лист-пародію запорозьких козаків султанові Оттоманської Порти, невідомо коли і ким створений (маємо його варіанти ще з початку XVII ст.), народна пам'ять пов'язала саме з цим легендарним кошовим. На всесвітньовідомій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» відтворено образ Сірка, хоча про портретну подібність говорити важко — адже до нас не дійшла іконографія героя.
Але й у сьогодення, віддалене трьома століттями від тих бурхливих часів, коли діяв Іван Сірко, він приходить героєм історичних романів, повістей, п'єс, оповідань, поем і віршів.
Народився Іван Сірко на Поділлі, походив із родини дрібної православної української шляхти. Час його народження, ймовірно, припадає десь на початок XVII ст.
Уже на схилі віку він згадує в листі, до російського царя Олексія Михайловича, що наприкінці двадцятих років йому разом із Богданом Хмельницьким випало бути в морському поході запорозьких козаків проти турецької фортеці Трапезунд. З українським гетьманом також перебував 1646 р. у Франції, спільно з армією принца Конде воював під Дюнкерком. В історичних документах зафіксована участь Івана Сірка у визвольній війні українського народу проти панування шляхетської Польщі, зокрема в битві під Жванцем 1653 р.
Два з половиною десятиріччя Сірко боронив рідну землю від ханських орд і ніколи не знав поразки (явище у світовій історії унікальне). Він провів близько ста великих і малих походів козаків у Крим і ногайські улуси, давав відсіч ордам, що вдиралися на територію України, намагався перешкодити грабіжницьким нападам ворогів.
Іван Сірко заявляв: «Бог свідок моєї душі, що я ніколи не ходив в Україну з тим, щоб руйнувати мою Батьківщину; не хвалячись, правду говорю, що всі мої заходи й намагання спрямовані на те, щоб робити шкоду нашим ворогам, бусерменам». Запорожці під його орудою вели розвідку в степу й пониззі Дніпра, влаштовували засідки біля переправ та обіч шляхів, чатували на «морських» розливах, громили загони, які поверталися в Крим із полоненими і здобиччю.
З запорожцями Іван Сірко вирушав у походи під Перекоп, на татарські фортеці в пониззях Дніпра, на Очаків, Аккерман, Бендери, на буджацьких татар, Чорний і Кучманський шляхи. Походи здійснювалися човнами Дніпром, верхи степами, використовували козаки славнозвісний табір, були у них і армати. Своєю ініціативою, енергією і воєнною вдачею Сірко здобув собі на Запорожжі небувалу шану.
Коли після смерті Богдана Хмельницького між старшиною спалахнула жорстока боротьба за булаву, Іван Сірко, якого ніколи не вабили гетьманські клейноди і котрий не прагнув використати свою величезну популярність і любов народу для захоплення влади, не втручався у ці чвари.
Тяжко переживаючи страждання України, що виникли внаслідок внутрішніх міжусобиць і зазіхань чужинців, добре розумів ті приховані мотиви, якими керувалися гетьмани в боротьбі за владу. Згодом, у 1674 р., він говорив: «Тепер у нас чотири гетьмани: Самойлович, Суховій, Ханенко, Дорошенко, та ні від кого нічого доброго нема; вдома сидять і тільки християнську кров проливають за гетьманство, за маєтності, за млини».
Відзначаючи ці якості, треба б наголосити й на суто людських рисах характеру Івана Дмитровича: розважливий і мудрий, демократичний, він був до аскетизму скромним у побуті й глибоко віруючим. На Січі жив у курені, їв разом із козаками з одного казана, носив, як і всі, простий одяг. Історики вважали, що за своїми спартанськими звичками нагадував кошовий київського князя Святослава.
Ще за життя Івана Сірка про нього ходили легенди, про його подвиги складалися думи й пісні. Знаменитий лист-пародію запорозьких козаків султанові Оттоманської Порти, невідомо коли і ким створений (маємо його варіанти ще з початку XVII ст.), народна пам'ять пов'язала саме з цим легендарним кошовим. На всесвітньовідомій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» відтворено образ Сірка, хоча про портретну подібність говорити важко — адже до нас не дійшла іконографія героя.
Але й у сьогодення, віддалене трьома століттями від тих бурхливих часів, коли діяв Іван Сірко, він приходить героєм історичних романів, повістей, п'єс, оповідань, поем і віршів.
Народився Іван Сірко на Поділлі, походив із родини дрібної православної української шляхти. Час його народження, ймовірно, припадає десь на початок XVII ст.
Уже на схилі віку він згадує в листі, до російського царя Олексія Михайловича, що наприкінці двадцятих років йому разом із Богданом Хмельницьким випало бути в морському поході запорозьких козаків проти турецької фортеці Трапезунд. З українським гетьманом також перебував 1646 р. у Франції, спільно з армією принца Конде воював під Дюнкерком. В історичних документах зафіксована участь Івана Сірка у визвольній війні українського народу проти панування шляхетської Польщі, зокрема в битві під Жванцем 1653 р.
Два з половиною десятиріччя Сірко боронив рідну землю від ханських орд і ніколи не знав поразки (явище у світовій історії унікальне). Він провів близько ста великих і малих походів козаків у Крим і ногайські улуси, давав відсіч ордам, що вдиралися на територію України, намагався перешкодити грабіжницьким нападам ворогів.
Іван Сірко заявляв: «Бог свідок моєї душі, що я ніколи не ходив в Україну з тим, щоб руйнувати мою Батьківщину; не хвалячись, правду говорю, що всі мої заходи й намагання спрямовані на те, щоб робити шкоду нашим ворогам, бусерменам». Запорожці під його орудою вели розвідку в степу й пониззі Дніпра, влаштовували засідки біля переправ та обіч шляхів, чатували на «морських» розливах, громили загони, які поверталися в Крим із полоненими і здобиччю.
З запорожцями Іван Сірко вирушав у походи під Перекоп, на татарські фортеці в пониззях Дніпра, на Очаків, Аккерман, Бендери, на буджацьких татар, Чорний і Кучманський шляхи. Походи здійснювалися човнами Дніпром, верхи степами, використовували козаки славнозвісний табір, були у них і армати. Своєю ініціативою, енергією і воєнною вдачею Сірко здобув собі на Запорожжі небувалу шану.
Коли після смерті Богдана Хмельницького між старшиною спалахнула жорстока боротьба за булаву, Іван Сірко, якого ніколи не вабили гетьманські клейноди і котрий не прагнув використати свою величезну популярність і любов народу для захоплення влади, не втручався у ці чвари.
Тяжко переживаючи страждання України, що виникли внаслідок внутрішніх міжусобиць і зазіхань чужинців, добре розумів ті приховані мотиви, якими керувалися гетьмани в боротьбі за владу. Згодом, у 1674 р., він говорив: «Тепер у нас чотири гетьмани: Самойлович, Суховій, Ханенко, Дорошенко, та ні від кого нічого доброго нема; вдома сидять і тільки християнську кров проливають за гетьманство, за маєтності, за млини».
Скачати реферат СЛАВЕТНИЙ КОШОВИЙ ОТАМАН ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ ІВАН СІРКО
Схожі українські реферати
|
1. Реферат: Сковорода Григорій Савич Народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. Батьки відзначалися побожністю, миролюбством, гостинністю, чесністю. Зростаючи у середовищі мудрої праведності, їхній син з ранніх літ відзначався схильністю до... 2. Реферат: Сковорода й духовне обличчя України у ХVІІІ сторіччі Сковорода й духовне обличчя України у ХVІІІ сторіччі Дух народу на дні його політичного упадку, в добу великої руїни своїх мрій і своєї величі, на роздоріжжях шляхів свойого призначення втілюється у постать мислителя й пророка. Розбещена відьма на... 3. Реферат: Скоропадський Павло Петрович Павло Петрович Скоропадський народився 3 травня 1873 року у Вісбадені в сім’ї повітового предводителя дворянства. Походив із славетного українського козацько-шляхетського роду, пов’язаного з родинами Апостолів, Бутовичів, Гамаліїв, Дуніних-Борковськи... 4. Реферат: Скоростиглі гібриди зернового сорго Сорго є добрим елементом у сівозмінах господарств посушливих зон. Проте через недотримання оптимальних строків сівби культура часто не дає бажаної врожайності. Доцільність вирощування сорго в посушливих і напівпосушливих умовах визначається його м... 5. Реферат: СКРИПНИК М.О. - керівник уряду УРСР у 1918 році Народився 25 січня 1872 р., в с. Ясинувате Бахмутського повіту Катеринославської губернії, нині м. Ясинувата Донецької області, в сім’ї залізничного службовця. Початкову освіту здобув у Барвінківській двокласній сільській школі, а далі – в Ізюмському... 6. Реферат: Скульптура Скульптура, чи ваяння (від лат. 8си1ро – висікати, вирізати}. – вил мистецтва, пов'язаний зі створенням об'ємних художніх форм у реальному просторі. Саме тому скульптор спирається на практику пластики та моделювання, які необхідні йому для відтвор... 7. Реферат: Скульптура Давньої Греції АРХАЇЧНИЙ ПЕРІОД (VIII-VI СТ. ДО Н.Е.) Скульптура архаїчного періоду відрізнялася недосконалістю, створюючи, як правило, узагальнений образ. Це так названі куроси (юнаки), іменовані також архаїчними Аполлонами. До нашого часу дійшло кілька десяткі... 8. Реферат: Скульптура. Історія та сучасний розвиток З ХVІІ ст. і до початку ХХ ст. український народ пережив складну історичну долю, відмінну на різних його землях. Частково це знайшло відображення і в художній народній творчості, закрема скульптурі. В народній скульптурі процес поступового розшире... 9. Реферат: Слабоалкогольні напої Слабоалкогольні напої — це в основному пиво, а також брага, медові напої; вони містять обмежену кількість спирту і мають тонізуючі властивості. Збільшення виробництва цих продуктів дозволяє знизити споживання міцних алкогольних напоїв. Пиво Пив... 10. Реферат: Слаборослі підщепи для груші в Лісостепу України ?????????)?щеп. ю Галуження відсадків у форм айва С, №1–26, №12 з Вірменії, айва прованська, айва пільніцька, айва місцева №1, №6 Херсонської області, айва “У” становить 2,2–2,7 бала (за 3-бального оцінювання). У цих форм більша також кількість розга...
11. Реферат: СЛАВЕТНИЙ КОШОВИЙ ОТАМАН ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ ІВАН СІРКО
Вісім разів Запорозька Січ обирала Івана Дмитровича Сірка кошовим отаманом. За все кількасотрічне існування Січі жоден кошовий отаман не зажив такої любові й шани серед січового товариства. Україна — Лівобережна, Правобережна, Слобожанщина — в 60-70-... 12. Реферат: Славні архітектурні пам’ятки України Україна славить своїми зодчими спорудами. Щоправда історія в України видала важкою: її багато разів завойовували, а це досить сильно вплинуло на архітектуру країни, проте збереглося чимало спогадів, або дещо видозмінених залишків визначних споруд Укр... 13. Реферат: Слива домашня і смоковниця звичайна І СМОКОВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА СЛИВА ДОМАШНЯ слива звичайна, Prunus domestica — дерево родини розових, заввишки 6—12 м. Гілки неколючі, голі, з гладенькою корою. Листки чергові, черешкові, еліптичні або оберненояйцевидні, темно-зелені, товсті, зісподу оп... 14. Реферат: Слобожанський край Слобідська Україна або Слобожанщина - частина України, розташована на північному сході нашої країни. До Слобідської України належать такі області: південь Сумської, Харківська, Луганська, Донецька, а також східні райони Полтавщини та північ Дніпропе... 15. Реферат: Слова-терміни з міжнародними компонентами, що вживаються у пре- і постпозиції Міжнародні лексеми є у кожній мові. Їх кількість залежить від того, чи мова повністю абсорбує ці слова у свою систему, чи навпаки, відштовхує їх, намагається знайти для них відповідні аналоги на національному ґрунті. Більшість таких слів називають... 16. Реферат: Словесна наочність в ораторському мистецтві ПОВТОР — повторення того самого слова чи виразу з метою виділити, підкреслити істотне у мовленні, підкреслити ті чи інші деталі в описах, посилити експресивно-зображувальні властивості мови. Повтор допомагає повніше відобразити хвилюючі моменти в жит... 17. Реферат: Словесна наочність в ораторському мистецтві ПОВТОР — повторення того самого слова чи виразу з метою виділити, підкреслити істотне у мовленні, підкреслити ті чи інші деталі в описах, посилити експресивно-зображувальні властивості мови. Повтор допомагає повніше відобразити хвилюючі моменти в ... 18. Реферат: Словник Словник 1. Гуманістичний - гуманний - гуманітарний Гуманістичний - прикм. до слова «гуманізм» і «гуманіст»; турботливий у ставленні до людини; ставиться з повагою до її гідності; людяний. Гуманістичне гасло. Гуманний – людяний у своїх діях і с... 19. Реферат: СЛОВО КАМЕНЯРА ПРО КОБЗАРЯ Поміж численних шанувальників творчості Тараса Шевченка чільне місце займає Іван Франко. Різних аспектів цієї великої теми торкались такі відомі вчені, як М.Бернштейн, М.Возняк, М.Дубина, Ю.Кобелецький, П.Лисюк, О.Мороз, В.Поважна, І.Романченко тощо.... 20. Реферат: Слово про ввічливість (заняття) Тема: “Слово про ввічливість” Мета: викликати в учнів бажання виробляти хороші манери поведінки, прищеплювати їм навички ввічливого ставлення до оточуючих, виховувати культуру поведінки. Розробив Підлисецький Михайло Володимирович 2001рік. План. ... 21. Реферат: Словотвірне варіювання прикметників: паралельна норма чи її порушення Лексичний склад української мови протягом століть поповнюється здебільшого шляхом поєднання наявних у мові словотворчих ресурсів – твірних баз і дериваційних формантів. Відомо, що необхідним атрибутом мови на всіх етапах її розвитку є мовна норма, о... |
|