Залучення банками коштів шляхом емісії власних боргових зобов’язань - реферат українською

До позиченого капіталу банку належать грошові кошти, отримані від емісії власних боргових зобов’язань, зокрема банківських облігацій та векселів.

Банківські облігації є одним з різновидів облігацій підприємств, належать до цінних паперів, засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів і підтверджують зобов’язання відшкодувати їм номінальну вартість у визначений строк із виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Отже, облігація опосередковує відносини позики. Ефективність залучення ресурсів за допомогою емісії банківських облігацій тісно пов’язана з перевагами та вадами їх як інструменту мобілізації коштів. Емісія облігацій має певні переваги. По-перше, вона не тягне за собою втрату контролю над управлінням банку, оскільки облігації не дають їхнім власникам права брати участь у такому управлінні. По-друге, проценти, які виплачуються за облігаціями, відносяться на збільшення валових витрат банку. По-третє, власники облігацій (порівняно з акціонерами) мають пріоритет у задоволенні претензій за ними у разі ліквідації банку. По-четверте, за облігаціями виплачується фіксований розмір процента (якщо інше не передбачено умовами емісії), що вигідно банку за умови зростання в подальшому розміру процента на грошовому ринку. По-п’яте, термін погашення облігацій, як правило, триваліший, вимірюється роками, тобто значно перевищує строки за міжбанківськими кредитами або залученими депозитами. Нарешті, банк-емітент може передбачити в умовах емісії можливість конвертації банківських облігацій в акції.

До вад облігацій як джерела позиченого капіталу можна віднести таке. По-перше, емітент, щоб успішно розмістити облігаційну позичку, повинен мати рейтинг, який забезпечує йому доступ до відповідного сектору грошового ринку. Тобто емітент повинен бути прибутковою установою, мати постійний приплив «живих» коштів, фактично мати показники своєї діяльності, які підтверджують спроможність погашення облігацій. По-друге, після емісії облігацій внаслідок зміни ситуації на грошовому ринку ставка позичкового процента може стати нижче визначеного процента виплат за облігаціями; у такому разі банк-емітент нестиме підвищені (порівняно з ринковими) витрати з обслуговування облігаційної позички. По-третє, емісія облігацій пов’язана із суттєвими витратами, спричиненими підготовкою, емісією, обслуговуванням та погашенням облігаційної позички. Експертні оцінки показують, що витрати на публічну емісію банківських облігацій становлять близько 2 % від загального обсягу випущених облігацій. Фактично публічна емісія облігацій і на значні суми вигідна переважно великим банкам. Для інших банків краще здійснювати емісію облігацій під конкретних покупців, уклавши з ними заздалегідь угоди про це. У такому разі можна дещо знизити витрати на емісію облігацій. По-четверте, чинним законодавством не допускається емісія облігацій для формування і поповнення статутного капіталу банку, а також для покриття збитків, пов’язаних з банківською діяльністю. По-п’яте, оскільки власники облігацій є кредиторами емітента цього виду цінного папера, то їх інтереси мають певним чином захищатися, насамперед майновою базою емітента, за рахунок якої можуть бути задоволені вимоги кредиторів. Чинним законодавством повинні регулюватися, з одного боку, вимоги до мінімального розміру статутного і резервного капіталів емітентів, а з іншого — обмеження на розмір суми, на яку можуть випускатися облігації. Банкам, створеним у формі акціонерних товариств, чинне законодавство дозволяє випускати облігації лише після повної оплати всіх випущених акцій та на суму, що не перевищує 25 % від розміру їхнього статутного капіталу. Фактично обмеження на емісію облігацій стосується лише банків, створених у формі акціонерних товариств, і не стосується банків, створених в інших організаційно-правових формах. Тому доцільною, на наш погляд, є пропозиція щодо прив’язки обсягу емісії облігацій до регулятивного капіталу банку незалежно від його організаційно-правової форми.

Згідно із законодавством України корпоративні облігації можуть випускатися підприємствами всіх форм власності таких видів: іменними і на пред’явника; процентними, безпроцентними (цільовими) та дисконтними; з вільним колом обігу та з обмеженим.

Кошти, отримані банком за допомогою емісії облігацій, не вважаються та не відносяться до їхнього власного капіталу. Це пов’язано з тим, що облігації випускаються на певний строк, по закінченні якого емітент повинен їх викупити. Якщо банк і надалі хоче користуватися коштами, запозиченими за допомогою облігацій, він повинен удатися до рефінансування попередніх випусків облігацій. Це здійснюється шляхом викупу раніше емітованих облігацій за рахунок коштів, отриманих від емісії нових облігацій. Зазначимо, що емітент облігацій повинен мати конкретну інвестиційну програму, під яку залучаються кошти. Без цього розмістити облігації дуже складно, оскільки вони не є інструментом простого залучення коштів і фінансування ризикових проектів.

• А
• Б
• В
• Г
• Д
• Е
• Є
• Ж
• З
• И
• І
• Ї
• Й
• К
• Л
• М
• Н
• О
• П
• Р
• С
• Т
• У
• Ф
• Х
• Ц
• Ч
• Ш
• Щ
• Ю
• Я