Видинів - реферат українською

Видинів – один з найстаріших населених пунктів Снятинщини. Цього року йому минуло 624 роки. За деякими документальними даними, перша писемна згадка про це поселення відноситься щонайменше до 1378 року. У підтверджувальній грамоті польського короля Володислава Майла, даній 26 жовтня 1416 року в Неполомичах Вахну Тептюковичу з Тисмениці на володіння цілим рядом населених пунктів, розташованих на Прикарпатті, числиться й село Видинів. Однак це не було власне дарчою грамотою, а підтвердження грамоти Володиславового попередника князя Володислава Опольського. Як відомо, угорський воєвода Володислав Ополськьий одержав 10 листопада 1372 року від польсько-угорського короля Людвіка у володіння Червону Русь, і володів нею до 13 січня 1379 року. За цей короткий час князь В.Опольський надав у тимчасове і довічне володіння своїм вассалам сотні населених пунктів Прикарпаття. Серед них подибуємо й Видинів, Орелець, Гвіздець, Остапківці, Стопчатів та ін. На жаль, через відсутність дорогої князівської грамоти Вахну Тетюковичу на довічне володіння селом Видинів немає можливості довідатися, коли саме, у якому році він став власником цього поселення над Прутом. В.Тетюкович володів Видиновом понад 40 років, але до якого саме часу – невідомо. У 1439-1448 рр. Видиновом володів Прокіп зі Стрімку та Ганівців, а відтак – його спадкоємці. Цілком можливо, що цей Прокіп був сином або близьким родичем Вахна Тетюковича, адже Вахну разом з багатьма прикарпатськими поселеннями належало й село Стрілища на Львівщині. 5 жовтня 1475 року Прокопович з Гвіздця (спадкоємець Прокопа зі Стілищ) упосадив у селі Остапцівці порахільний костел, на честь Звястовання Народження Панни Марії і “приписав” до нього свою власність: села Малий і Великий Гвіздець, Видинів, Рудники, Сороки. Ці самі села, як власність Андрія Прокоповича згадуються в документах галицького городського суду за 6 січня 1494 р. У наступні століття с. Видинів зникає з писемних джерел – не згадується вого ні серед королівських, ні серед приватних поселень Снятинщини. До речі, село Бережани остання згадка про яке відноситься до 1494 р., згодом з невідомих причин занепало і так і не відродилось. Лежало воно між Видиновим і Рудниками. Нині про зникле село згадує лише назва урочища Бережани, яке знаходилось на територіях видинівської агрофірми “Червона калина”. Цілком можливо, що з якоїсь причин с.Видинів також зазнало занепаду і відродилось тільки через декілька десятиліть, а той через століття. З часу першої писемної згадки і до загарбання у 1772 р. нашого краю Австрією, с.Видинів належало до Руського Воєводства, Галицької Землі, Снятинської Волості, Снятнського Староства. Будилівської Домінії, Заліщицького Округу. Від 24 квітня 1854 р. і до розпаду Австро-Угорщини в 1918 р. с. Видинів перебувало у складі Снятинського Повіту, Коломийського округу, Станіславського Окружного суду, Снятинського Повітового Суду. Із “Словника географічного королівства Польського та інших країв слов’янських довідуємося, що “Відинув” – село повіту Снятинського, розташоване в 10 км. на захід від Снятина та 7 км. на північний захід від уряду поштового у Залуччю. Північною частиною села протікає Прут. На зламі століть, 31 грудня 1900 р., в с.Видинів налічувалось 184 будинки та 1527 мешканців. При цьому 1421 мешканець Видинова вважали своєю рідною мовою русинську, 67 – німецьку, 39 – польську. Народна освіта у Видинові, за свідченням писемних джерел, розвивалась дуже важкл і повільно. Парахіяльна школа появилася в селі тільки в другій половині ХІХ ст. – у 1864 р. Її ще не було, а 1874 р. – вже діяла. У 1875 р. Видинівська сільська школа одержала статус державної, але без означення класичності і числилась філіальною Однак на початку 80-х рр. школа все-таки набула статусу однакласно. У 1927 р. школа вже мала статус двокласної. З часу свого заснування тож до 1927р. видинівська школа була українською, а з 1927 р. по 1931 р. була перетворена польською окупаційною владою на мішану. Що стосується вчителів, то затримувались вони у Видинові на значно довший час, ніж в навколишніх селах.

У 1974 р. тут вчителював Микола Андрейовський;

у 1879 р. – Емілян Ковблянський;

у 1910 р. – Павліна Кропивницька;

у 1914 р. – Павліна Топялковська та Ганна Анрдієвич.

Хоча Видинівська державна школа набула стосусу трьохкласної тільки наприкінці 70-х рр. ХХ ст., вона, як до того часу, так і згодом була практично шестикласною.

Навчання в цьому приміщенні проводилося до того часу, поки у Видинові не збудували нову школу. Нова двоповерхова цегляна школа на 300 учнів вступила в дію значно пізніше, а планувалося – в 1967 р.

Перший аматорський драматичний гурток був організований у Видинові влітку 1903 року. Репетиції відбувались в хаті, а потім в хліві, де мала відбуватись вистава. Так було до 1921 р., а поки не добудували Народний дім, в якому була стара сцена. Перша вистава (“Бандарівна”).За 21 рік, з 1903 – по 1924 рр. видинівські аматори зіграли 40 вистав.

• А
• Б
• В
• Г
• Д
• Е
• Є
• Ж
• З
• И
• І
• Ї
• Й
• К
• Л
• М
• Н
• О
• П
• Р
• С
• Т
• У
• Ф
• Х
• Ц
• Ч
• Ш
• Щ
• Ю
• Я